*English translations below. 

море

заси́пати сіллю моє дно

тобі лиш випав шанс

ти знаєш прекрасно не все одно

мені з ким впасти в транс

*

ти знаєш про все і знаєш чудово

що тут вже ні душі

воно пусте, моє мертве море

належить воно тобі

*

тут стільки солі, що всі тіла

скидає на мокрий ґрунт

вони тут чужі й полишають життя

їм ніколи не раді тут.

*

та скільки б не було в мені води,

скільки б не розчинялась сіль

я ніколи не зможу тебе зректись

бо не вистачить сили хвиль

*

щоб підняти каміння з морського дна,

бо хто я без твоїх слів?

моя сутність тепер - твої імена,

поміж моїх думок і снів.

Sea

*Translated with the collaboration of the author.

to cover the bottom of my sea with salt

you were just given a chance

you know very well it does matter

to me with whom to fall into trance

*

you know everything and you know well

that there is no soul here anymore

it is empty, my dead sea

it belongs to you

*

there is so much salt here, that all bodies

fall onto the wet ground

they are strangers here and abandon life

they are never welcome here

*

but no matter how much water is in me,

no matter how much salt dissolves

I will never be able to renounce you

because the waves do not have enough strength

*

to lift the stones from the sea bottom,

for who am I without your words?

my essence now is your names,

among my thoughts and dreams.

🪶 МАЯК

ти як? питаю, ти кажеш — ніяк,

а звати мене ніхто,

вже вигорів твій останній маяк

і з воском все в море стекло

*

ні ясно, ні темно, що доля готує,

лиш знак на воскових тілах

їх море розділить і посортує

по чотирьох сторонах

*

ті, що на захід - це п'яні від болю

і зморені своїм життям

що на схід - то інші, цнотливо голі,

їм треба новий маяк

*

тих, що на північ, у море відкрите,

чекає глибин блакить

їм вже ніяк... їм вже не жити

в них вже ніщо не горить

*

і хоч тих четвертих до берега верне,

здалось би, нема шляху

їх кине під ноги, на берег мертвий,

недогарку-маяку

*

сонце їм випалить пам'ять на біло

і хоч їм теж було ніяк

вони позбирають думки погорілі

й збудують новий маяк

*

і він освітить з клаптика суші

кожен гребінь хвиль

і вернуть до нього змучені душі

колись загублених тіл

lighthouse

how are you? I ask, you say — “empty,

and no one calls my name“.

your last lighthouse has already burned out,

and with the wax everything flowed into the sea.

*

neither light nor dark, what fate prepares,

only a mark on wax bodies.

the sea will divide them and sort them

to the four directions.

*

those to the west — drunk with pain,

exhausted by their own life.

those to the east — others, chastely naked,

they need a new lighthouse.

*

those to the north, into the open sea,

the blue of the depths awaits them.

for them — nothing anymore, no more life,

in them nothing burns.

*

and though the fourth will be carried back to the shore,

it would seem there is no way to move on.

they will be cast down at the foot, on the dead shore,

of the lighthouse remnant.

*

the sun will burn their memory into white,

and though they also felt “empty” before,

they will gather the charred thoughts

and build a new lighthouse.

*

and it will shine, from a scrap of land,

across every crest of waves.

and weary souls will return to it,

of bodies once lost.